ОБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТ-СУПЕРПРОЕКТ: КРАСА РОЗУМУ

Лехель САЙМОН
lehel.alpar@gmail.com

UDC 376

DOI : 10.31733/2786-491X-2022-1-16-26

Ключові слова: емоційний аутизм, когнітивний аутизм, інтерактивний дефіцитний аутизм, збуджений аутизм, стереотипний аутизм

Анотація. Бути внутрішньо орієнтованим у взаємодії або бути зовнішньо орієнтованим у взаємодіях: як ми можемо відчути природу, якщо ми навіть не можемо відчувати себе як об’єкти? У цьому випадку нас можна вважати аутичними людьми, і ми повинні жити в закритому всесвіті без «Природи». Ми можемо висловити красу самих себе, лише якщо зможемо відображати її у своєму розумі, в собі. Після цього Світ для нас відкриється. Це можливо? Цей взаємний парадокс можна об’єктивно виміряти за допомогою нового тестового експерименту. Він представляє надоб’єкт над суб’єктом і об’єктом: справа в тому, «Хто» здатен відчувати красу, яка нас оточує. Спонтанність водночас є постійною і змінюваною: якщо ми можемо відтворити вайтхедівську універсальність процесу, бачачи себе згори, тоді немає протиріччя між тим, що відбувається, і переживанням процесу. Філософія Уайтхеда могла б бути моделлю практики Ференца в інтерактивному взаємному психоаналізі, але гетеродоксальний психоаналіз міг би забезпечити практичне психологічне підґрунтя для теорії Уайтхеда. Краса – це дія в процесі відкриття нашого розуму від себе до нас самих, тому інтраактивні елементи стають інтерактивними речами. Ми самі, відображені в нашому Світі, є “Вічним Іншимˮ: Психологічне джерело естетики – це психологія Вайтхедівського “надоб’єктаˮ.